Європа почала готуватися до можливої великої війни з Росією. 10 основних питань
Автор фото, EPA Підпис до фото, В Європі проводять багато навчань, на яких насамперед відпрацьовують бойове злагодження багатонаціональних контингентів
Author, Павло Аксьонов, Ілля Абішев Role, Військові оглядачі BBC
3 жовтня 2025, 04:54 GMT
У НАТО заявляють, що Росія веде проти альянсу гібридну війну та готується до справжньої. Зростання кількості інцидентів, що порушують повітряні кордони країн НАТО, спричинило різке загострення напруженості в Європі та викликало занепокоєння щодо довгострокових намірів Росії.
Західні експерти зазначають, що російська економіка все більше мобілізується під потреби війни, що сприяє загальному зростанню військового потенціалу Росії.
Однак очевидних ознак підготовки до вторгнення, таких як перекидання військ, наразі немає. Тому більшість оцінок називають терміни в кілька років, протягом яких Росія може підготуватися і розпочати повномасштабну війну в Західній Європі.
Військові оглядачі ВВС зібрали основні питання, що виникають у зв'язку з підготовкою Європи до можливої великої війни, і спробували знайти на них відповіді.
Чому на Заході вважають, що Росія може напасти на НАТО?
Коротка відповідь: війна в Україні, ворожість російського керівництва до НАТО і активна мілітаризація Росії дають підстави очікувати нападу в майбутньому, хоча на цей момент явних ознак цього немає.
Відносини Росії з Заходом різко погіршилися в 2014 році. Тоді Росія, підтримувана військовою силою, анексувала Кримський півострів, що належав Україні, а потім взяла участь у гібридній війні на Донбасі.
У 2017 році перші російські навчання "Захід" у Білорусі сприйняли в країнах Балтії та у Польщі як підготовку до вторгнення. Однак ні в тому році, ні в 2021 році під час таких самих навчань вторгнення не сталося.
Але в лютому 2022 року навчання "Союзна рішучість" у Білорусі стали прелюдією до реального повномасштабного вторгнення в Україну.
Після початку великої війни в Україні до НАТО вступили дві нові країни — Фінляндія та Швеція. Вони заявили, що нейтральний статус більше не може гарантувати їм безпеку.
Цей крок не дуже збільшив кількість сил альянсу, але поблизу російських кордонів з'явилася натовська інфраструктура — аеродроми, порти, військові бази.
Російське керівництво сприймало розширення альянсу як серйозну загрозу. Саме гіпотетична можливість вступу України до НАТО була однією з заявлених причин повномасштабного вторгнення в країну.
Чому країни Балтії — імовірний театр бойових дій?
Коротка відповідь: це єдиний театр, де Росія має довгу сухопутну межу з країнами-членами НАТО. І це країни, які раніше входили до складу СРСР.
Росія має кордони з країнами НАТО в трьох регіонах: на Далекому Сході, де є морський кордон з США; в Чорному морі, де є вихід у Туреччини, Румунії та Болгарії; і в Балтійському регіоні, де Росія має сухопутні кордони з Естонією, Латвією, а також Литвою та Польщею через Калінінградську область, а також з Фінляндією та Норвегією.
Імовірність війни з США дуже низька, оскільки, враховуючи ядерні потенціали обох країн, вона може призвести до загибелі всього людства.
Протистояння в Чорному морі також малоймовірне — по-перше, через відсутність історичних претензій до країн НАТО в цьому регіоні, а по-друге, через слабкість російського Чорноморського флоту, який поступається у боєздатності флотам країн альянсу.
Автор фото, EPA Підпис до фото, У Литві (на знімку), Латвії та Естонії часто проходять багатонаціональні військові навчання країн НАТО
Пропустити Viber і продовжити Як дізнатися головне про Україну та світ? Стежте за BBC News Україна у Viber! Підписуйтеся на канал тут! Кінець Viber
Крім того, зараз російський Чорноморський флот, після ударів українських безпілотників, вивів більшість сил з анексованого Севастополя і сховав їх на російській військовій базі в Новоросійську.
Російські збройні сили традиційно почуваються впевненіше в сухопутних війнах, а морські протистояння для них менш бажані.
Країни Балтії географічно не дуже зручні для оборони. Вони відокремлені від решти Європи 60-кілометровим "Сувалкським коридором" — польсько-литовським кордоном, що тягнеться від Білорусі до російської Калінінградської області. Все сухопутне постачання країн Балтії проходить через цей коридор, і якщо він буде перекритий, Литву, Латвію та Естонію можна буде забезпечувати лише морем або повітрям.
Проте й інші ділянки кордону з Росією або Білоруссю також вважаються зоною ризику, і до можливого вторгнення Литва, Латвія та Естонія готуються по всій протяжності своїх кордонів. Загалом завдання сил НАТО в цьому регіоні у разі вторгнення Росії — утримувати оборону до підходу основних сил з глибини континенту.
Чи ведеться вже в Європі гібридна війна, і наскільки європейські країни НАТО готові до неї?
Коротка відповідь: У НАТО впевнені, що Росія веде гібридну війну, і вже розпочали військові операції для протидії цим загрозам.
Гібридна війна — це ворожі дії однієї країни проти іншої в мирний час, які зазвичай не мають відкритого військового характеру. Це можуть бути диверсії, хакерські атаки, порушення повітряного простору тощо.
До таких дій НАТО відносить випадки пошкодження кабелів у Балтійському морі з 2023 по початок 2025 року. Хоча Росію прямо не звинувачують у цьому, генсек НАТО Марк Рютте 4 вересня фактично заявив, що пошкодження кабелів пов'язані з діями Росії.
У 2025 році НАТО запустило операцію "Балтійський страж" (Baltic Sentry), мета якої — захистити інфраструктуру від зовнішніх загроз. З того часу випадків пошкоджень кабелів не було.
В останні тижні збільшилась кількість інцидентів з порушеннями повітряного простору країн НАТО, де Росія або прямо бере участь, або її підозрюють у цих діях.
Йдеться про вторгнення російських безпілотників у повітряний простір Польщі, прольоти російських винищувачів МіГ-31 над Естонією, а також численні інциденти з дронами поблизу аеропортів Данії та Норвегії — більшість із цих випадків теж приписують Росії.
Інциденти з безпілотниками та винищувачами можна вважати гібридними діями, якщо це були військові апарати, які порушили державні кордони, як стверджують військові НАТО. Однак при цьому літаки не перетнули "межу", за якою це можна було б вважати агресією, і тому протокол про застосування зброї не був активований.
Сіра зона полягає в тому, що важко довести наміри Росії, адже теоретично можливо, що і дрони, і винищувачі потрапили в чужий повітряний простір випадково.
Такі випадки траплялись і раніше — наприклад, у 2005 році російський винищувач заблукав над Балтійським морем і впав на території Литви.
Однак тоді це був одиничний випадок, і він не призвів до погіршення відносин із країнами Балтії. Але в 2005 році в Польщу не залітали російські безпілотники, а в Україні не йшла велика війна.
У НАТО вважають, що російські пілоти добре орієнтуються в небі Балтики, а російські моряки знають, як підняти якір у морських водах. Тому альянс упевнений, що Росія веде гібридну війну проти західних країн.
Автор фото, Swedish Armed forces/Reuters Підпис до фото, Російський МіГ-31 після прольоту через повітряний простір Естонії. Знімок зробив шведський військовий льотчик
У відповідь на інцидент із дронами в Польщі НАТО запустило операцію Eastern Sentry ("Східний страж"), щоб захистити повітряний простір та території країн НАТО від гібридних загроз. Проліт винищувачів стався вже після оголошення цієї операції.
НАТО часто критикують за нездатність адекватно реагувати на гібридні загрози. Наприклад, для перехоплення дронів піднімали винищувачі польських та нідерландських ВПС, і вони збили кілька дронів ракетами, вартість яких значно перевищувала вартість самих дронів.
Проліт російських винищувачів у повітряному просторі Естонії тривалістю 12 хвилин також не був припинений, але їх супроводжували італійські F-35. Фотографії російських МіГів у нейтральному небі зробили шведські військові льотчики, які також приєдналися до супроводу.
Формальних підстав для застосування зброї щодо російських бойових літаків не було. Однак європейські політики після цього інциденту відкрито обговорювали питання, чи варто збивати російські літаки в разі їх перетину кордонів країн НАТО.
Як НАТО збирається воювати з Росією, якщо справа дійде до війни?
Коротка відповідь: Тактика західних країн радикально відрізняється від російської. Вони, ймовірно, не прийматимуть "правила гри" від Росії та не будуть воювати за допомогою дронів. Натомість вони використовуватимуть високоточну зброю, авіацію та традиційні засоби ураження — ракети та артилерію.
Те, як російські війська воюють в Україні зараз, навряд чи буде застосовуватися в конфлікті з країнами НАТО.
Позиційна війна, до якої вдалися обидві сторони, виникла через те, що Росії не вистачило військ для швидкої перемоги над Україною в лютому-березні 2022 року. Зараз російська армія найбільш ефективна саме в такій війні.
Переваги російської армії, які здаються очевидними, — велика кількість тактичних і дальніх ударних дронів та відпрацьована штурмова тактика невеликих піхотних груп — з'явилися саме під час такої позиційної війни.
Автор фото, PA Підпис до фото, НАТО має перевагу в кількох ключових військових сферах, зокрема в морських силах, авіації та високоточній зброї
Російські війська на навчаннях "Захід-2025" відпрацьовували маневрову оборону, однак ці навчальні бої дають уявлення лише про тактику сухопутних сил. Вони відпрацьовували класичні прийоми, такі як використання мотоциклів або ударних FPV-дронів, поєднуючи їх з танками та інженерною технікою.
Війська НАТО, згідно з навчаннями, які висвітлюються пресслужбою альянсу, планують використовувати дрони менш активно, ніж Росія.
Вони не намагаються переграти Росію на її власному полі бою, а натомість робитимуть ставку на свої переваги — високоточне ракетно-артилерійське озброєння, широке застосування авіації, дії військово-морських сил.
Дрони в такій тактиці використовуються не для ураження цілей, а для забезпечення та підтримки — для розвідки, цілевказання та спостереження.
Авіація, яка на війні в Україні здебільшого допомагає піхоті, в західних країнах є одним з основних засобів ведення війни.
Загальна тактика НАТО на східному фланзі полягає в стримуванні передових частин супротивника, швидкому перекиданні засобів посилення і потім оперативному стягуванні основних сил до місця бойових дій.
Для цього у восьми країнах розміщені багатонаціональні бойові групи. Вони перебувають у Литві, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії, Угорщині, Словаччині та Болгарії.
Чи є у НАТО боєздатна армія?
Коротка відповідь: НАТО не має єдиної армії, і це є проблемою альянсу. Проте загальна чисельність армій країн-членів НАТО в Європі приблизно дорівнює чисельності російської армії. Європейські країни активно готують мобілізаційні ресурси на випадок війни — людські, матеріальні та фінансові.
Чисельність
Загальна чисельність армій країн НАТО складає в середньому за різними підрахунками 3,5 млн військових (від 3,2 до 3,8 млн), з яких 1,3 мільйона — це американські військові.
У публікації науково-дослідницького центру Breguel йдеться, що чисельність армій тільки європейських країн-членів НАТО становить 1,47 млн.
Штатна чисельність російської армії — 2 209 130 людей, з яких лише 1,5 млн — військовослужбовці, а решта — цивільний персонал.
При цьому Росія веде криваву війну в Україні, у якій беруть участь понад 700 тисяч російських військових, і постійно потребує поповнення втрат у бойових підрозділах. Тому збільшити чисельність російських збройних сил важко — поповнення "з'їдає" війна.
Автор фото, EPA Підпис до фото, Військові НАТО використовують тактичні безпілотники переважно для розвідки та цілевказівки
Ще один показник — резерв. Це кількість людей, які не служать в армії, але яких можна мобілізувати у разі війни. В Росії це всі, хто пройшов військову службу.
Є ще мобілізаційний людський ресурс — це кількість людей, яких взагалі можна призвати в армію у разі війни. Він визначається лише чисельністю населення.
З огляду на загальну кількість населення, мобілізаційний ресурс європейських країн НАТО більший, оскільки загальна чисельність населення цих країн становить 550-600 млн осіб. Населення Росії — близько 146 млн.
Але мобілізаційний ресурс не означає, що у разі війни можна швидко набрати велику армію. Дуже багато залежить від військової підготовки населення.
У вересні 2022 року, говорячи про "часткову" мобілізацію, тодішній міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив, що вона торкнеться 300 тисяч людей, або 1% від мобілізаційного ресурсу Росії. Таким чином, за словами ексміністра, цей ресурс складає 30 мільйонів осіб.
У квітні 2025 року головнокомандувач Збройних сил України Сергій Сирський оцінював мобілізаційний ресурс Росії в 20 мільйонів людей, з яких лише п'ять мільйонів мали військову підготовку.
При цьому сумнівною є можливість швидко забезпечити всіх мобілізованих військовою технікою та озброєнням, створити їм елементарні умови для життя та служби. У мобілізаційної системи також є пропускна здатність, і вона в різних країнах не однакова.
За попередніми оцінками, європейські країни НАТО можуть мобілізувати до 3,8-4 мільйонів боєздатних солдатів у разі необхідності (зокрема, в Великій Британії є понад 900 тисяч резервістів). Однак неясно, скільки часу займе їх мобілізація.
У Північній Європі підхід до військової підготовки населення є значно серйознішим. Наприклад, у Фінляндії, з її відносно невеликою армією (24 тисячі діючих військовослужбовців), найбільший відсоток резервістів у відношенні до чисельності населення — 870 тисяч осіб, за даними Global Firepower Index.
Фінська влада планує підвищити віковий ліміт для служби в резерві до 65 років. Це дозволить збільшити кількість резервістів до майже мільйона до 2031 року.
У Фінляндії обов'язкова військова служба для чоловіків, а також є розвинена інфраструктура для швидкої мобілізації.
Автор фото, EPA Підпис до фото, Навчання НАТО на військовому полігоні в Графенвері, Німеччина, 11 лютого 2025 року
У Польщі, яка також розташована близько до Росії, є значна кількість резервістів. Розширення армії та резервів активно почалося з 2022 року після російського вторгнення в Україну.
Були створені війська територіальної оборони, введено обов'язковий військовий облік для всіх чоловіків і деяких категорій жінок до 60 років. Зараз загальний резерв Збройних сил Польщі налічує понад 1 мільйон осіб, з яких 350 тисяч мають військову підготовку.
Країни Балтії — Естонія, Латвія та Литва — також активно розвивають свої мобілізаційні резерви. Основні зусилля спрямовані на відновлення служби за призовом, розширення сил територіальної оборони та посилення співпраці з НАТО. Регулярно проводяться навчання та мобілізаційні тренування, а в школах відновлені програми початкової військової підготовки.
Наприклад, в Латвії, яка має невелике населення, ставлять амбітну мету — до 2027 року створити боєздатний резерв чисельністю до 50 тисяч людей.
Військова медицина
Збройні сили Німеччини розробляють план медичного забезпечення на випадок масштабного конфлікту між Росією та НАТО, посилюючи підготовку військових медиків з урахуванням нових реалій війни в Україні.
Автор фото, Klaudia Radecka/NurPhoto/Getty Images Підпис до фото, Підготовка до війни передбачає ревізію найрізноманітніших служб, зокрема й медичної
За словами голови Центральної медичної служби Бундесверу Ральфа Хоффмана, німецькі госпіталі готуються приймати близько тисячі поранених щодня. Для цього буде необхідно близько 15 тисяч ліжок — і це лише в Німеччині. Однак ця оцінка є приблизною, оскільки все залежатиме від інтенсивності боїв та масштабів залучених підрозділів.
Наразі в Бундесвері служать близько 15 тисяч медиків, включаючи лікарів, а також середній і молодший медичний персонал. Це кількість вважається недостатньою, тому служба буде розширюватися. Крім того, потрібно адаптувати медичні служби, що займаються лікуванням поранених військовослужбовців, до нових умов ведення війни.
Як зазначив Хоффман, якщо раніше медики мали справу здебільшого з вогнепальними пораненнями, то тепер найчастіше доводиться лікувати вибухові травми та опіки, спричинені бойовими дронами та дронами-камікадзе.
Учасники боїв в Україні зазначають, що надання першої допомоги та евакуація поранених стали значно складнішими через постійну загрозу з боку безпілотників, які кружляють над передовою та тиловими зонами.
Тому для ефективної допомоги пораненим на передовій необхідно проводити стабілізацію їхнього стану, іноді протягом кількох годин, просто на лінії фронту. Це вимагає більших медичних сил, які будуть готові до таких умов.
Бундесвер також вивчає різні варіанти транспортування поранених у тил — за допомогою госпітальних поїздів, автобусів і медичної евакуації повітрям.
Як бути з ядерною зброєю?
Коротка відповідь: В Європі ядерну зброю мають Франція та Велика Британія, а також в кількох країнах зберігаються американські тактичні ядерні заряди. Росія також має ТЯЗ, яку зберігає як у себе, так і в Білорусі. Застосування такої зброї менше регламентоване і є більш небезпечним, оскільки поріг її застосування значно нижчий. Однак ядерне стримування існує не лише на стратегічному рівні, а й на оперативно-тактичному, і воно теж працює як запобіжник війни.
Між Росією та США є стратегічне ядерне стримування, яке в разі конфлікту між країнами загрожує всьому світу ядерним апокаліпсисом.
Окрім Росії, стратегічні ядерні сили є у Франції та Британії. Це вже робить потенційну війну із західними країнами можливим ядерним конфліктом.
В Європі також є тактична ядерна зброя. Росія володіє нею і додатково розмістила свої заряди в Білорусі. США зберігають свої малопотужні ядерні бомби в Бельгії, Нідерландах, Італії, Німеччині та Туреччині.
Ця зброя перебуває під контролем США, і війська цих країн не можуть її застосувати без дозволу американців — так само як і білоруси не можуть застосовувати російське. Тактичну ядерну зброю також може мати Франція.
Небезпека ТЯЗ полягає в тому, що поріг її застосування може бути нижчим — через меншу потужність вона може здаватися менш небезпечною.
Але насправді в Європі вже склалося своє ядерне стримування з Росією та Білоруссю, що, можливо, здатне стримати країни від початку та розширення конфлікту.
Автор фото, EPA Підпис до фото, Росія і НАТО проводять навчання з тактичною ядерною зброєю. На цьому знімку — російський комплекс "Іскандер" з ядерною боєголовкою в Білорусі
Чи може Європа розраховувати на США?
Коротка відповідь: Європейці все більше покладаються на власні сили в питаннях оборони, хоча 5-та стаття Північноатлантичного договору залишається в силі, і США продовжують бути ключовим союзником.
Протягом багатьох десятиліть холодної війни безпеку країн НАТО в Європі забезпечували переважно США. Це стосувалося як постачання американської зброї (яка і досі складає значну частину імпорту європейських країн), так і присутності американських військ.
Однак з приходом до влади Дональда Трампа ситуація змінилася. США оголосили про відхід від ролі захисника Європи, закликавши союзників самостійно піклуватися про свою безпеку.
США залишаються членом НАТО, а 5-та стаття Північноатлантичного договору продовжує діяти. Американські війська все ще беруть участь у спільних маневрах з європейськими військовими. Однак багато європейських лідерів все більше скептично ставляться до майбутньої ролі США.
Наприклад, польський прем'єр Дональд Туск висловився щодо можливості зменшення участі США у європейських справах: "Президент Трамп заявив, що Україна може повернути свою територію за підтримки ЄС. За цим оптимізмом прихована обіцянка зменшення участі США і перекладання відповідальності на Європу". Туск підкреслив, що краще мати реалістичний погляд, ніж жити в ілюзіях.
Польща, маючи активну військово-технічну співпрацю із США, є одним із важливих партнерів у цьому контексті, але питання залишається відкритим для інших країн Європи.
Попри це, Європа не відмовляється від партнерства з США. Вона намагається виробити власну стратегію безпеки як в рамках НАТО, так і в межах ЄС, щоб мати більш незалежну позицію у питанні оборони.
Автор фото, EPA Підпис до фото, Чи може Європа повною мірою розраховувати на США в разі великої війни? Європейці не впевнені в цьому на 100%, хоча американці беруть участь у багатьох військових навчаннях на континенті
Чи готова європейська економіка до війни?
Після розпаду СРСР країни Європи, що входять до НАТО, скорочували витрати на оборону, що з часом призвело до значного зниження боєздатності національних армій.
Хоча економіки країн НАТО значно більші за економіку Росії, їхній військово-промисловий комплекс на момент російського вторгнення в Україну був орієнтований на "мирне" виробництво. Тепер він потребує технологічного оновлення та значних інвестицій, як приватних, так і державних.
Коли йдеться про економіку та промисловість, дії в рамках ЄС є більш актуальними, ніж в рамках військово-політичного союзу НАТО.
Європейським країнам потрібен колективний підхід до закупівлі озброєнь, планування, інвестиційної політики. Також необхідно адаптувати законодавство, що може перетворити організацію колективної оборони на хаос.
Європа вже рухається вперед у всіх цих напрямках. Витрати на оборону в 2025 році досягнуть 381 мільярда євро. У 2024 році вони становили 343 мільярди. І ці витрати зростають з початку російського вторгнення в Україну.
Інвестиції в ВПК у 2025 році складуть близько 130 мільярдів євро.
Очікується, що в 2025 році військові витрати країн ЄС сягнуть близько 2,1% ВВП. Це значно менше за 5%, які були поставлені як мета НАТО до 2035 року.
Чи готовий європейський ВПК?
Коротка відповідь: поки що ні. Європейський оборонно-промисловий комплекс (ВПК) лише починає виходити з тривалого періоду недофінансування та не здатен виробляти озброєння в необхідних обсягах. Проте нові заводи будуються, компанії нарощують виробничі потужності, і темпи виробництва зростають.
"Ми катастрофічно недофінансовуємо нашу трансатлантичну оборонно-промислову базу, щоб виробляти необхідне озброєння в потрібному темпі і масштабі, — нещодавно заявив помічник генерального секретаря НАТО з операцій Том Гоффус. — Росія, економіка якої становить лише 5% від економіки НАТО, за три місяці виробляє багато критично важливих боєприпасів, на виробництво яких 32 союзникам потрібен цілий рік".
Попри це, у Європі активно створюються нові військово-виробничі потужності. Головний акцент зараз робиться на зниженні залежності від постачань з-за кордону, зокрема з Азії та США. Веде будівництво заводів з виробництва снарядів, вибухівки, систем артилерії та ППО.
Лідером серед європейських компаній, що інвестують у нові виробництва, є німецька Rheinmetall. Вона будує великі заводи з виробництва артилерійських боєприпасів у Латвії, Литві та Німеччині, які мають запрацювати в найближчий рік-два.
Європейський розробник ракетних систем MBDA розширює виробництво ППО в Німеччині, включаючи систему Patriot. Шведська компанія Sweden Ballistics (Swebal) будує нову фабрику для виробництва вибухівки — планується до 4 тисяч тонн на рік до кінця 2027 року. Польський завод Lucznik швидко нарощує виробництво і має намір випускати до 100 тисяч штурмових гвинтівок Grot на рік.
Але, як показує війна в Україні, характер бойових дій постійно змінюється, і з'являються нові засоби ураження, які раніше не застосовувалися в таких масштабах. Це ставить перед сторонами завдання масового виробництва засобів для протидії новим загрозам.
Автор фото, EPA Підпис до фото, Країни НАТО виробляють велику кількість різних систем одного класу, і це — велика проблема і для постачання, і для виробництва
Так, перехід російської армії до тактики дій невеликими піхотними та моторизованими групами ставить питання про створення ефективних протипіхотних загороджень. У зв'язку з цим, цілком ймовірним є початок виходу з "Оттавської угоди", яка забороняє протипіхотні міни, для шести країн, що мають спільний кордон з Росією — Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі та України.
Нещодавній проліт двох десятків російських безпілотників у Польщу показав низьку ефективність європейських засобів ППО, які були розроблені для відбиття традиційних загроз — пілотованої бойової авіації, крилатих і балістичних ракет.
"Неможливо постійно збивати дрони вартістю в тисячу чи дві тисячі доларів ракетами, які коштують півмільйона або мільйон доларів... Ми всі швидко розвиваємо технології і вчимося у українців", — сказав генеральний секретар НАТО Марк Рютте в інтерв'ю Bloomberg.
На запитання журналіста про те, чи відчуває НАТО нестачу необхідного обладнання, Рютте відповів: "У короткостроковій перспективі — так".
Наскільки все погано зараз?
Коротка відповідь: Про початок війни між НАТО та Росією у найближчому майбутньому мова не йде. Росія не зможе почати війну з НАТО, не завершивши конфлікт в Україні, і навіть після цього їй знадобиться час для підготовки сил до вторгнення. Зовні таку підготовку буде видно за скупченням військ біля кордонів.
Наразі ризик повномасштабного конфлікту вважається низьким.
Хоча російські війська в Україні щотижня просуваються і захоплюють певні території, це просування не можна назвати масштабним.
Воно вимагає великих зусиль і і має наслідком значні втрати для Росії. На початок вересня, за підрахунками ВВС, в Україні загинуло понад 128 115 росіян. Це підтверджена кількість, але насправді втрати, імовірно, щонайменше вдвічі більші.
Змінити ситуацію Росія не може, бо угруповання у 700 тисяч людей не дозволяє провести наступ на оперативному рівні — організувати прорив на фронті та ввести в нього стільки сил, щоб за короткий час захопити істотну територію.
Продовжувати війну в Україні і почати нову Росія явно не в змозі. Більше того, сам факт гібридних дій Росії часто трактують як ознаку того, що справи на фронті у російської армії не найкращі.
Таким чином, за оцінками різних експертів, Росії знадобиться кілька років, щоб накопичити достатньо сил для вторгнення в Європу.
Як може виглядати безпосередня підготовка? Щонайменше, вона вимагатиме концентрації значних сил біля кордону.
Росія почала підготовку до вторгнення в Україну ще навесні 2021 року. На початку квітня це стало настільки очевидним, що в пресі запитували — чи чекати нової війни?
[SRC] https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c9v72p8x84wo